Як ужитися людям із розбіжними вдачами?

      Характери, погляди на життя, усталені домінанти, результати виховання, звичні способи життя, манери, – все це і багато інших аспектів нашого Я ніколи повністю не співпадуть із такими ж площинами тих, хто є нашими батьками, кого народжуємо, кого обираємо у супутники і з ким зустрічаємось інколи чи повсякчас.
      Здається, щоби дати вичерпну відповідь на це запитання, потрібно прочитати і написати не одну книгу. Але ж у нас є відчуття власної істини, яке допоможе і не підведе. Спробуймо вкотре послухати її.
      Наші конфлікти з іншими починаються в дитинстві. Батьки мають певні погляди на наше виховання. Ми, в свою чергу, не погоджуємося з ними від того моменту, коли починаємо розуміти, де ми і що з нами відбувається. З часом усе ускладнюється і нагромаджується. Ростемо ми, зростають наші непорозуміння. Виробляються наш характер і характер взаємин із батьками. Інколи ми свою незадоволеність висловлюємо вголос, інколи – ні. Залежно від методів виховання, тиску, любові та прояву розуміння батьків. Мати і батько найбільше впливають на формування нашої вдачі. Вони помічають у нас багато «своїх» сторін. Не завжди приємних. І боротимуться з ними. «Підганятимуть» нас під «марку» їхньої сучасності, забуваючи, що наше сьогодення у чомусь вже не таке чи цілком не таке. І ми не такі.
      На етапі цих перших батьківсько-дитячих непорозумінь основна відповідальність належить батькам. Дитина – як пластилін у їхніх руках. Але не потрібно захоплюватися ліпленням. Дитина, з моменту свого народження – людина, яка незабаром стане особистістю, з потребами та емоціями. Для батьків важливо не зламати, а підтримати дитину, намагатися розвивати у ній позитивне, не проявляючи злості чи незадоволення. Тільки любов’ю і добром, увагою і ласкою можна виховати не скалічену душевно особистість. Ростити дитя варто так, щоби воно відчувало вдячність до батька і матері не тільки за те, що вони народили його.
      У любові батьківській розвиватиметься любов дитини до світу. А, отже, ви не тільки матимете чудові стосунки у сім’ї, а й підготуєте своє чадо до стосунків з іншими у дорослому житті.
      На жаль, у сім’ях це спрацьовує не завжди. Тому часто, вступаючи у дорослі стосунки, молоді люди неготові до них. Проявляються не найкращі риси характеру і не дипломатичність чи тактовність. Сумісне життя із партнером обов’язково починається з так званого притирання. Характери «труться» й «дотираються» до розлучень, підірваного здоров’я і, безперечно, до зіпсованих стосунків та розчарування.

      Доросла людина, маючи досвід та знання, здатна зважити на основне, знайти компроміс і вгамувати власне егоїстичне Я заради власного щастя і щастя ближнього. Залишаючи в минулому неприємне, нема потреби ні на мить повертатися до нього. Йдучи вперед і використовуючи поради голосу внутрішньої правди, тобі неважко буде віднайти і зберегти чудові стосунки.
      У будь-яких взаєминах пам’ятай про тактовність, толерантність, погоджуйся на компроміси. Забудь про егоїзм, злобу, ненависть, корисливість, зухвалість, скупість.
      Стосунки з партнером наповни любов’ю, відданістю, увагою. І зваж на вище написане.
      А ще раджу подумати про те, що ти і твоя половинка могли б стати чудовим цілим, доповнивши одне одного хорошими якостями. І з допомогою сили цього союзу добрих рис позбутися нехороших сторін власних Я, щоби створене власноруч МИ почувалося блаженно.

Повернутись до змісту книжки