Жити з відданістю?

      Ми потребуємо відданості. Відданості потребують наші стосунки зі супутниками життя. Це безсумнівно. Виглядає, наче все чудово розуміємо. Тобі хочеться запитати, чому ж я вирішила поговорити на цю тему. Відповідаю.
      У сімейних взаєминах часто побтує щось на зразок такого: «Нашим стосункам не вистачає відданості». Хочеться ствердити, що сім’ю без відданого ставлення до неї не збудувати.
      Що таке відданість і як вона проявляється? Звичайно, у кожного по-своєму. Відданість – це пристрасть, захоплення, увага, інтерес, наповнені любов’ю.
      Ти з пристрастю можеш ставитися до роботи, яку любиш. Отже, виконуватимеш її сумлінно. Ти відданий роботі. Так само і в стосунках. Коли є відданість, тоді нема місця сумнівам, недомовкам, обману. Відданість – це те, що невід’ємне від щирості.
      Та не завжди вдається почуватися водночас віддано і до роботи, і до власного захоплення, і в стосунках. Щось буде обділеним, страждатиме. Не знаю, чи жила колись людина, яку можна було б назвати чудовим сім’янином і водночас неперевершеним кар’єристом. Або одне, або інше. Відданість потребує віддачі себе повністю. Хочеться пригадати, що кар’єризм ніколи не вважали позитивною рисою. Будуючи щаблі кар’єри, людина часто руйнує те, що трапляється на шляху: чиюсь кар’єру, власні стосунки, наражається на чиїсь амбіції.
      А от стосунки, повторюю, без відданості не збудувати. Відданість приходить сама собою разом із любов’ю чи її слід розвивати? Індивідуально. Багатьом треба розвивати й любов або вчитися любити. Головне – бажання. Можливості будуть завжди.

Повернутись до змісту книжки