Чому ми потребуємо уваги?

      Ми часто чуємо і вживаємо вислів «увага до жінки». Усталено, що жінку треба поважати і приділяти їй увагу. Адже вона народжує і виховує дітей, турбується не тільки про них, вона – мама і дружина. Вона – єдина. Та життя показує ще й те, що уваги потребує не тільки жінка. Кожен з нас хоче відчувати турботу. І ти, читачу, – один із таких. Чи не так? Чому ж? Навіщо нам це?
      Прагнемо почуватися потрібними, дбаючи і не дбаючи про інших. Нам легше забути про миті, коли уваги чекають від нас, коли вона була б дуже доречною. Але нам не так легко сприйняти відсутність уваги до нас, особливо очікуваної.
      Увага буває різною. Вона може мати вигляд опіки, турботи, хвилювання чи комплімента. Кожен потребує уваги в усіх її проявах, від різних людей різної. Від супутника (супутниці) життя очікуються найчастіше всього букета такої небайдужості. Не завжди він (вона) готовий (готова) це дати, вважаючи, що не все отримує від тебе. Нерідко, отримуючи увагу, ти нічого не віддаєш взамін. Не навмисне. А тому, що жодного разу не задумався над тим, що близька людина чогось «такого» потребує. Тим часом її турботу сприйняв як належне, невід’ємне від неї. Вона жодним жестом чи словом не натякнула тобі, що чекає комплімента, опіки чи якогось іншого прояву небайдужості. Не сказала, але від «недоотримання» непоказно страждає. Це її помилка – з одного боку, а з іншого – твоя. Ти не тільки повинен (повинна) бути вдячним за отриману турботу, не лише проявляти увагу у відповідь, а й з’ясувати, якої саме уваги потребує половинка. Позапланові коштовності можуть виявитися зайвими, а допомога на кухні після вечері – стати чудодійним проявом небайдужості.
      Поговори з партнером про його потреби у твоїй турботі, опіці, словесному «оформленні небайдужості». Послухай голосу серця і просто пороздумуй про увагу. Ти зможеш збагнути, що отримав і чого не віддав, якої радості позбавив себе й дорогу людину. І не забудь пригадати ці моменти у проекції навпаки – від яких проявів твоєї уваги почувався щасливим партнер.
      Небайдужа тобі людина має знати, що вона тобі – небайдужа. Навіть якщо ви це колись уже обговорювали. Нагадувати про ніжні почуття, про відданість, про потребу в комусь, бути вдячним – це і є увага. Ти ж потребуєш її. Чи не так? Інші також.
      Але не намагайся бути уважним до всіх навколо. Тебе не вистачить на всіх. У кожного – свій прихильник, супутник, партнер чи опікун. І в тебе з цим усе гаразд. Просто знайди мить і подумай про увагу. Хто потребує її від тебе найбільше?.. Насамперед віддай. Але, не чекаючи нічого взамін. І згодом – отримаєш.

Повернутись до змісту книжки