Що головне в цьому житті?

      Часто звучить: «Зосередься на головному», «Не розмінюйся на дрібниці», «Не зважай», «Не турбуй себе даремно». А що головне, що дрібниці, на що не зважати, що робимо даремно? Звичайно, все індивідуально і залежить від ситуації.
      Ставлячи запитання цієї розмови: «Що головне в цьому житті?», я не стверджую, що є інше життя і не заперечую цього. Ти сам (сама) маєш вирішити для себе: жити з вірою для наступного життя і вдосконалювати душу для нього, чи зосередитися на бутті, яке ти маєш змогу сприймати, в якому перебуваєш, не віддаючись невідомому. Та, в будь-якому випадку, ти маєш жити, чуючи себе внутрішнього, жити легко, не на шкоду оточенню та собі.
      Не раз і не двічі в ході наших діалогів ти намагався (намагалася) прислухатися до власного голосу з середини. Спробуй разом зі мною, слухаючи його, відповісти на запитання про головне. Насамперед тобі спадає на думку, що передовим і визначальним у земному існуванні є сім’я. За мить ти говориш: ні. Чому? Але визначити інший пріоритет важко. Ти пригадуєш, що про родину, як основне, тобі говорили повсякчас та звідусіль. «Держава починається з міцної і здорової сім’ї», «Здорова сім’я – здорова нація» і т. д. Це звучало, мабуть, нав’язливо. Але чому б не погодитися? Припустимо, що нам ніхто нічого такого не втлумачував. Відкинувши гасла, що тебе переслідували, зважаєш на власні пріоритети і… приходиш до висновку… , що ти і твоя сім’я, яку ти створив у любові, чи ще плануєш це зробити, є те, заради чого проектуєш, хвилюєшся, турбуєшся, набираєшся сил і витрачаєш їх, тобто… живеш.
      Народившись, звук за звуком, думка за думкою, крок за кроком, ми вчилися жити. І так триватиме, допоки йтимемо дорогою існування. На кожному перехресті й у кожних воротах – несподівано чи заплановано – нас чекатимуть уроки життя. Не все і не завжди нам під силу. Як недобросовісним учням, буття даватиме повторні повчання. Нас «кидає на коліна», «опускає наші руки», «зв’язує руки». Кажемо, що життя жорстоке, але тієї ж миті тримаємося за нього, особливо, коли є загроза втратити його. Ось такі ми люди.
      З віком пріоритети змінюються (про це ми вже говорили у попередніх діалогах). Від дитини можна почути, що вона любитиме вас, якщо ви купите для неї шоколадку чи іграшку. Від чоловіка чи дружини, від батька чи матері можуть звучати подібні ультиматуми, але у завуальованій формі. Виконуй усі їхні накази та побажання – і отримаєш любов чи турботу. В даному випадку ти аж ніяк не здобудеш любові. Любов – це не контракт і не вимога. За цукерки чи послугу її не отримаєш.
      І, як би там не було, любові потребує кожен. Чи не це говорить Твоя істина?
      Любов і сім’я. Дві першості нашого життя ми визначили. Чи не бездоганно: сім’я в любові або любов у сім’ї? Це надихає й окрилює, дає бажання і сили, викликає мрії і дарує засоби для будь-чого. Досконалість кричить, що саме те і є неперевершеним джерелом на шляху до добра, ґарантії і блаженства.
      Упевнена, що тобі вже не хочеться говорити фрази на кшталт: слова дружини – це просто слова чи колихання повітря, дотик чоловіка – це черговий мій головний біль, футбольний матч чи серіал – це мені не цікаво, й це трата часу, іграшка для дитини – марнування грошей. Тепер до тебе напрошуються думки, що слова – це щось важливе, дитячі забаганки – це прохання дитини про увагу, вечір у колі сім’ї – приємна мить. І все це аж ніяк не «розмінювання на дрібниці». Кожна деталь із нашого буття важлива, просто одного моменту вона вкрай необхідна, іншого – ні.
      Ти говориш, що без джерела фінансових доходів, без кар’єри, без визнання, без задоволень життя неможливе. Ти не хочеш себе обмежувати. І не треба. Послухай, що говорить твоя правда. Невже вона каже тобі «йти по трупах», роблячи кар’єру, чи не робити її зовсім? Впевнена, що ні того, ні іншого. Працюй, не чинячи зла, дбаючи про тих, кого любиш, тобто чуючи істину. Повір, насолоду отримаєш у стократ більшу. Не потрібно ні від чого відмовлятися, просто варто робити це по-іншому. Пристрасть і втіху шукати не в будинках розпусти, а в дотику, погляді, в розмові з коханим чи коханою. Досягати лідерства у досконалому бутті в гармонії з істиною, а не в боротьбі за шалені прибутки чи посаду будь-якою ціною.
      Усе, що зроблене в любові, є досконалістю, досконалість є добром, добро – головне. Все інше – дрібниці, не варті твоєї уваги.
      Отож, зосередься на істині, наповненій любов’ю. Не розмінюйся на деталі, що межують зі злом. Не зважай на спокуси. Ти без зусиль, із насолодою пройдеш власною дорогою правди, одного разу ставши на неї і прийнявши рішення тут залишитися.

Повернутись до змісту книжки