Що краще – гірка правда чи солодка брехня?

      Ще кажуть – «біла брехня». Хто це придумав і навіщо? Найімовірніше, для виправдання самого себе. Але кому таке виправдання потрібне? Очевидно тому, хто оправдується.
      Невже «біла брехня» буде солодкою, якщо стане таки правдою? Мабуть, ні. Виявлення прихованого може стати серйозним ударом. Людина, від якої щось тримали у таємниці навіть заради її спокою, може розчаруватись у тому, до кого мала довіру. Звичайно, все в цьому дуже індивідуально. Однак, ми завжди прагнемо знати істину і не припускаємо нічого потаємного від нас. Якою б болючою не була прихована правда, ми воліємо її знати. Не хочемо бути обманутими. І це природно. Особливо у випадку, коли хтось приймає рішення про щось нам не повідомити. Недоговорене, завуальоване, втаємничене насторожує, відштовхує, руйнує довіру і в результаті знищує стосунки з дорогими, близькими й тими, на кого покладалися.
      Ми й самі не завжди говоримо правду, натомість обманюємо чи просто замовчуємо істину. Хоча, впевнена, наша внутрішня справедливість обурюється, і ми відчуваємо дискомфорт. Такий самий душевний неспокій може заполонити і після того, як ми розкриємо комусь так звану гірку правду. Не варто картати себе за таке. Людина, яка дізнається від вас ту чи іншу жорстоку або не надто жорстоку істину, навіть якщо й відчуватиме біль, у будь-якому випадку буде вдячною за правду, яка стосується її.
      Невже твоя моральна істина говорить про інше? На шляху долі є так багато роздоріж, що на перехресті солодкої брехні й гіркої правди не варто затримуватися. Пам’ятай, що кожен має право знати про себе істину і власноруч приймати резолюції щодо власного буття. Необізнаність у чомусь може затримати людину в минулому і вплинути на майбутній вибір життєвої дороги. Цей пошук може стати несприятливим через те, що якийсь із моментів пережитого не доповнив її власну картину буття, не дав змоги досконало оцінити те, що відбулося й куди ступати далі. Хіба правильними будуть вчинки особистості, яку хтось обманутв? Ні. Вона сприйматиме приховану річ абсолютно протилежною. Приховане може рано чи пізно відгукнутися на її життєвому шляху. Чим пізніше, тим болючішим воно стане, незважаючи на те, що було замасковано – щось вагоме чи незначне. Найменша недоговорена дрібниця, стаючи очевидною, може зіграти визначальну роль. Адже все складається із дрібниць: все навколо нас, все в середині нас, все в нашому моральному і матеріальному бутті.
      Ти можеш сперечатися зі мною, але, переконана, ця дискусія триватиме лише до тієї миті, допоки ти не прислухаєшся до себе самого внутрішнього. Твоя внутрішня істина – твій найкращий помічник і порадник.
      І ще. Зміни своє ставлення до інформації. Не дозволяй, щоб у твоєму житті були чи солодка брехня, чи гірка правда. Пам’ятай, що завжди є тільки істина. Будь-яка звістка, повідомлення, новина мають бути правдивими. І це – справедливість, що говорить із твого єства. Ти чуєш її?

Повернутись до змісту книжки