Чи потрібен нам спокій?

      Часто чуємо і кажемо: «Хочу спокою». Хоча достеменно не усвідомлюємо, якого саме спокою прагнемо. Згодом, подумавши і зваживши на власні слова, приходимо до висновку, що нам хотілося «не такого» супокою, або ми взагалі не бажали його.
      Спокій. Що це? Тиша? Затишок? Рівновага? Байдужість? Кожен у це поняття вкладає своє. Та й ситуації, коли виникає потреба в умиротворінні, теж мають немалий вплив на те, якого спокій необхідний тієї чи іншої миті.
      «Дай мені спокій» – ще одна з часто використовуваних фраз. Нерідко її вживаємо до набридливих людей. І це виправдано. Але не рідше говоримо і близьким, ображаючи, відштовхуючи їх, вносячи неприємні аспекти у стосунки. Та в таких випадках найгірше те, що насправді ніякого спокою від дорогих нам людей не хотілося і не хочеться, або, якщо і бажалося, то незначною мірою.
      «Здоров’я, щастя, достатку, душевного спокою» – популярне побажання у наш час.
      «Дайте мені хоч у старості спокій» – говорять батьки дітям, які вносять хвилювання в їхнє життя, яке начебто мало б бути тихим.
      Прагнення спокою (як і багато інших аспектів, про які поговоримо далі) проносимо крізь усю відведену життєву стежину. Чи отримуємо бажане? Так, але не завжди. Чи воно справді потрібне? Так, але інколи. То ж навіщо зосереджувати думки, докладати зусилля для того, щоб отримати не надто бажане або непотрібне? Відповідь одна. Ми керуємося миттєвим бажанням усе змінити. За одну мить нелегко визначити, що і як змінювати, тому давно прийняте і закладене в генах рішення приходить само собою і без намагань. Зусилля ж докладаємо вже згодом, коли втілюємо в реальність запланований спокій. А згодом: «Яке розчарування! Знову все не так! Я хотів не цього!». Знесилюємось, і нічого не вирішується.
      Як бути далі? Варто усвідомити, що життя – не без проблем. Вони були і будуть. Але ми можемо сприймати їх по-іншому.
      Насамперед пропоную називати проблеми не проблемами, а, наприклад, справами, і в жодному випадку не непорозуміннями чи негараздами. Навіщо нагнітати ситуацію?
      Не зайвим було б відмовитись від найпоширенішого швидкого розв’язання проблем – прохання про спокій. Навіщо витрачати енергію, якщо позитивного результату не буде в будь-якому випадку?
      Для чого розмова про спокій? Для того, щоби наголосити на одному з важливих аспектів ТВОГО життя: не вирішуй за одну мить. Прохання про спокій – це тільки один із прикладів прийняття рішення за хвилину. Такими ж рідко результативними є й інші швидкі резолюції.

Повернутись до змісту книжки