Частина 2

      Скільки людей – стільки історій.
      Скільки душ – стільки переживань.
      Скільки приємних митей – стільки ж негараздів.
      Скільки етапів життя – стільки різних бажань і потреб.
      Скільки крапель дощу – стільки промінчиків сонця.
      Скільки посмішок – стільки схлипувань.
      Скільки запитань – стільки відповідей.
      Завжди.

      Отож, прочитавши про інших, спробуй розповісти свою історію. Сам собі. Для початку. Відклади цю книжку, перерви читання. Напиши на папері коротко про себе. Ти не тільки з цікавістю читатимеш мою книжку далі, а й відпочинеш, роздумуючи, і, маю надію, знайдеш відповідь на СВОЄ запитання у тому, що я написала для ТЕБЕ на наступних сторінках. Отже, зараз, саме зараз розкажи собі про свою долю, а через кілька чи кількадесят хвилин повертайся до розмови зі мною. >       Ти повернувся до читання. Ти все ще продовжуєш думати про СВОЄ життя. Зверни увагу на те, що у твоїй розповіді стало кульмінацією, і чим ти завершив її. Гадаю, що кульмінаційним у твоїй історії буде те, що залишило на твоїй стежині життя найвагоміший слід – чи то яскравістю, чи тривалістю, чи необхідністю. Якщо у вінці розповіді та в її кінцівці йдеться про одне й те саме, ти, найімовірніше, вважаєш себе щасливим і досягнув бажаного. Та, все ж, у тобі також нутрує неспокій щодо завтра. Ти маєш безліч запитань про життя. Я спробую дати відповіді хоча б на деякі з них, тобто вони є У ТОБІ, а я тільки стану твоїм співрозмовником.

      То що ж? У дорогу лабіринтами думок!

Повернутись до змісту книжки