Відблиск душі

      Народна мудрість каже: щоби коханий любив, треба подарувати йому сорочку, вишиту власноруч і обов’язково у дні посту, коли душа очищається від гріха, а тіло – від зайвої ваги. На щастя-долю давала мати рушник синові. Бо це не просто вишивка, а пам'ять і оберіг…
      Розповім вам про людину, її долю, талант, мистецтво, вправні руки, про голку, нитку та полотно.

      Ірина Герман народилася 3 травня 1937 року на Вінниччині. Під час війни, ще дитиною, з родиною потрапила в концтабір. Пережила тортури, але залишилася живою. Війна, голод, лихоліття… Ірина втратила здоров’я, але в неї була вишивка. Ця любов до візерунків на тканині залишилася на все життя. Ірина говорила, що вишивка рятувала її від найтяжчих переживань, заспокоювала і відволікала.
      Вишивала спочатку стеблинкою, згодом – гладдю. Восьмирічною захопилася складнішою технікою вишивання – хрестиком.
      Тканини тоді не було. Використовувала непотрібний одяг і ганчірки. Кольорові нитки випорювала зі шкарпеток чи купувала за кишенькові гроші, виділені на обід у школі. Майстерність вдосконалювала, хоча часу займатись улюбленою справою мала дуже мало, бо змушена була допомагати батькам.
      Наприкінці 1970-х Ірина Герман почала створювати свою, нині вже численну, колекцію вишивок.
      Вишивка у родині пані Ірини – справа традиційна. Жінка досі береже родинні реліквії, особливо дорогий для неї рушничок, що бабуся вишила у 1907 році.
      А ще Ірина розповіла багато цікавого про вишивку як оберіг. Вишиті речі брали в дорогу, вірячи, що вона буде щасливою; вішали в оселях, щоб обминало зло. Мережаним рушником прикрашали колиску новонародженого, перев’язували хрещених. «Вишивати треба при повному місяці, щоби сватів до хати навертати. При вишиванні думки мають бути чистими і радісними. А ще при цьому співають», – розповідала Ірина.

      Виконані вмілими руками вишивані візерунки оточують нас від дитинства і впродовж усього життя зберігають наші прадавні корені. Лише двома кольорами – чорним та червоним – майстер може змалювати на полотні розмаїтий світ. Саме таке диво творить Ірина Герман. На її вишивках – найрізноманітніші візерунки: фантастичні квіти і плоди, мереживо ромбів, хрестиків та смужок. Ними вона оздоблює скатертини, покривала, рушники, доріжки, серветки та подушки, портьєри і навіть вишукані сукні в народному стилі. На особливу увагу заслуговує велика кількість різноманітних узорів. Майстриня використовує у вишивках і складні композиції, і прості орнаменти, які вдало підбирає до кожного виробу.

      Ірина Герман створила, крім традиційної народної вишивки, ориґінальні узори на основі інтерпретації типових українських взірців. У своєму має більше семи сотень робіт. Протягом останніх років колекцію поповнили вишиті портрети великих українських письменників: Лесі Українки, Тараса Шевченка, Івана Франка, а також ікони «Тайна вечеря», «Вознесіння», «Пречиста на Зміїній горі», «Ніч перед Різдвом».
      – Це не тільки моє хобі. Де б я не бувала: чи в лікарні, чи на дачі, чи на відпочинку, я завжди вишиваю. Їдучи в поїзді, вишиваю між зупинками. Голка і нитка зі мною всюди. Це невід’ємне від мого життя, – зізналася Ірина.

      Від 1998 року Ірина Герман бере участь у виставках народної творчості. А з 2000 року організовує персональні виставки. Було їх уже немало, бо є що показати. Та це ще далеко не підсумок її роботи, бо така вже є – до чого не докладе рук – усе зацвітає барвами веселки. Якої ще нема в Ірини вишивки, важко сказати. І все це надбання мистецтва, виготовлене власними руками за багато літ, для вишивальниці стало життєвою необхідністю з дитячих років і донині. Вона вишиває картини, що душі додають радості, а серцю – пізнання навколишнього світу.

Повернутись до змісту книжки